БЕЗХЛІБНИЙ ОЛЕКСАНДР ІВАНОВИЧ (1919 — 1973)

Працював асистентом кафедри біології з 1954 по 1973 роки. Судячи із спогадів його сучасників, серед викладачів і студентів того часу був видомий своєю ерудованістю в царині біології. Цьому неабиякою мірою сприяла прекрасна освіта, отримана їм на біологічному факультеті (1938 — 1942) і в аспірантурі кафедри фізіології рослин з мікробіологією (1944 — 1947) університету у Ростові на Дону. Час, що припав на роки його навчання був нелегким. Закінчення їм університету припало на переддень окупації Ростова німецькими загарбниками і він опинився в окупованому місті. Як вказав Олександр Іванович в автобіографії у 1954 року (архів медуніверситету, особиста справа №652), загарбники «почали переслідувати комуністів, комсомольців» і за порадою хазяйки, у якої він тоді мешкав, щоб не накликати біду на її родину, йому довелося знищити свій комсомольський квиток. З часом, вдало вибравшись з окупованої території, він евакуювався в далеке сибірське місто Прокопьєвськ Кемеровської області, де з 1942 по 1944 роки викладав в школі біологію і географію. Після звільнення Ростова від окупантів, навчаючись в аспірантурі, він працював на відновленні міста, за що його було нагороджено Грамотою Ростовського Комітету Оборони. Незабаром «збудив клопотання про відновлення в рядах ВЛКСМ і про видачу дублікату комсомольського квитка, проте клопотання було відхилено і мене було виключено з лав ВЛКСМ» (з автобіографії, що міститься в особистої справі). Проте, в роки політичної відлиги його було прийнято до лав КПРС (1961 рік). Цей випадок, можна припустити, був для Олександра Івановича своєрідним сигналом пробачення за той втрачений комсомольський квиток, збереження якого могло позбавити його власника життя.

Після закінчення аспірантури Олександр Іванович викладав біологію і хімію у середній школі міста Краснодону, поєднуючи це з обов’язками завуча. Наступне місце роботи — кафедра біології Донецького медичного університету (тоді інституту)

Примітним в період праці Олександра Івановича в ВНЗ було його захоплення читанням лекцій для населення області, викладання біології в Донецькому інституті удосконалення вчителів і ….навіть грою в аматорських виставах. Із цього приводу співробітники кафедри біології згадували байку про нього. На одному із спектаклів, де Олександр Іванович виконував роль забудькуватого професора, була присутньою дружина. Після закінчення спектаклю глядачі стали поздоровляти її з хорошою грою чоловіка, на що вона відповіла: «Хіба він грав? Він такий і є».

Одного викладача-початківця  Олександр Іванович  попереджав: «Майте на увазі, що у вас з’явиться прізвисько. Будьте готові до цього. У мене воно є. Знаєте яке»? і назвав його, чим немало здивував новачка. Колег вражала легкість, з якою О.І.Безхлібний брався за читання лекцій. Бувало стає відомим, що хтось з лекторів не може прочитати лекцію. Олександру Івановичу скажуть про це, а він тільки запитає  «Яка тема? У якій аудиторії ?» і через декілька хвилин вже він вже в аудиторії та викладає тему.

Публікацій Олександр Іванович залишив порівняно не багато, але вони свідчать про широке коло наукових інтересів його як автора. Переважно (6 з 11) вони відповідали тодішній тематиці кафедри ─ медичній гельмінтології. Погане самопочуття стало у заваді, що головні, найважливіші для автора  публікації про алелопатію у рослин залишилися незакінченими.  Передчасна смерть обірвала працю скрупульозного експериментуючого вченого-педагога.

Віталій Мухін